|
сценарії до Андріївських вечорницьАндріївські вечорниці
Лихолат Заріна Анатоліївна, педагог-організатор. Міхеєнко Надія Василівна, вчитель музики.
(Святково прибрана українська світлиця.) Фанфари «Зелене жито»
Вед. Україно, чарівна моя ненько! Найкращий куточок землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Чесний, працьовитий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий. Вед. З давніх-давен наша Україна славиться святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу. Вед. Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди було велике зимове свято, особливо важливе для молоді – день Андрія! Вед. Це свято відзначається 13 грудня і вважається днем пам’яті мученицької смерті одного із 12 апостолів Христових – Андрія Первозванного. Вед. За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». Згодом, там , де був установлений хрест, було споруджено Андріївську церкву. Вед. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія! Вед. А що це тут баба Плашка і баба Параска роблять? Чи може також на вечорниці завітали? Давайте послухаємо про що вони говорять? (виступ від класу «Діалог баби Параски та баби Палажки».) Пісня «Чом ти не прийшов» Уч. 1 Просимо всіх у нашу хату Превелику, пребагату. Від зірниці до зірниці Хай лунають вечорниці! Уч. 2 Гей, на наших вечорницях Хто сумний – розвеселиться! Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці! Уч. 3 Українські вечорниці Починаємо в котрий раз Хай і сміх і пісня ллється В серці кожного із Вас! Вед.
О! А ось і кумоньки-голубоньки. Давайте підслухаємо про що вони говорять? (Виступ від класу сценка «Дві куми».) Пісня «Ой,на горі два дубки» Уч.4 Шановні гості, любі друзі! Ми всіх Вас раді привітати У нас, на наших вечорницях На нашім святі, в нашій хаті! Уч.5 Хай м’яко стелиться стежина Від Вас до нашого подвір’я. Хай сніг не занесе дорогу Від Вас до нашого порогу! Уч.6 Хай Вам щастить на тій дорозі Хай добрі люди Вас ведуть. І Вам ми моржем обіцяти, Що нудьгувати не доведеться На нашім святі в нашій хаті, Бо звичай в нас такий ведеться! (Уривок із п’єси «Назар Стодоля».) Галя. Ой, сумно мені, сумно. Мати. Чому, доню сумно зітхаєш? Усіх хлопців відженеш від нашої хати! Галя. Ой, мамо, і не говоріть мені про них. От і дівчата вже йдуть. Дівчина 1. Добрий вечір, тітонько, чи можна в Вашу хату? Мати. Добрий вечір. Заходьте, дівчата. Співайте, може гості будуть. Дівчина 2. А може, й хлопці будуть? Й Іван прийде! Дівчина 3. Може… А,може, й Роман? Дівчина 4. Може… А може, й Петро?
Дівчина 5. Може, а може, й Панас? Господиня. Ще дівчата йдуть до нас! Дівчина 6. Добрий вечір вам у хаті! Дівчина 7. Тут живе господар, багатий володар? Господар. Добрий вечір! Дівчатка, проходьте! Дівчина 8. Добрий вечір, господине, славна молодице! Дівчина 9. Чули ми, що у цій хаті будуть вечорниці! Господиня. Просимо, просимо. Добрий вечір любі гості, просимо! Дівчина 10. У щасливій Вашій хаті, щоб Ви всі були багаті! Дівчина 11. Щоб лежали на столі паляниці немалі! Дівчина 12. Щоб були у Вас ковбаси, молоко і сало, й м'ясо! Дівчина 13. І млинці, і пиріжки, і пухнасті пампушки! Дівчина 14. Щоб співали Ви пісні На Андрія світлі дні! Пісня «Несе Галя воду»! Господиня. Проходьте, проходьте, якраз у пору. Поспішайте, дівчатонька, все приготувати, бо вже пора вечорниці всім нам починати!Ось, наліпіть вареничків біленьких, смачненьких. Господар. Та дивіться, дівчата,щоб були смачними,а не такими, як оті, що я з кумом варив! Дівчина 15.Дядьку Микола, а як Ви вареники ті варили? Розкажіть! Кум. Ось послухайте, дівчата. Кум поїсти неабиякий мастак. Йому жінка що не зварить, все не так. Вередує: - як з’їдаю твій обід, Наче гирю закладаю у живіт. Он, торік я в ресторані, - каже, - був Ледве миску з декелями не ковтнув. Там таку дають підливку, смак і шик ! З нею можна з’їсти власний черевик. Раз, в неділю ми зостались без жінок, Подались вони раненько на товчок. Ми із кумам закурили, сидимо. Кум наліво, я на право – плюємо. Не зоставили нам їсти, то й нехай… А ми зваримо вареники давай! Налили ми в ночви свіжої води. Пів мішка муки насипали туди. Я качалку взяв, а кум мій – макогон, Тісто туго замісили, як гудрон. Дріжджів кинули дві пачки – красота! Потім перцю і лаврового листа. Тісто виклали на стіл ми, тай січем… Я, ножівкою, а кум мій – сікачем. В казані кипить, аж піниться вода. Я ліплю, а кум вареники вкида. На вусах у мене тісто, в нього – сир. Кум по кухні походжав, як командир. Хай живіт, говорить, лопне, а жінкам Отакенького вареничка не дам! В казані вода вирує, булькотить. Сир гарячий нам на голови летить. Покипіло так, не більше двох годин. Бачим, збились всі вареники в один. Ми вареник той штовхаємо до дна, А він лізе, випира із казана. Кум говорить: - ну, нехай вже буде так. Покуштуємо яке воно на смак. Поділили ми вареник, сидимо Кум виделкою, я ложкою – їмо. Я помалу ремиґаю, кум жує. - Ну, цікавиться, - як враження твоє? Я показую на пальцях та стогну: Зуби злиплись, язика не поверну. В кума очі лізуть з лоба – не ковтне! Я як двину його в шию кулаком. Тут відразу нам полегшало обом. Кум затявся на своєму, а жінкам, Я однаково понюхати не дам! Те, що я не з’їв і кум мій не доїв, Потаскали кабанові ми у хлів, А кабан понюхав тісто, кашлянув, Перекинувся в баюру і заснув. Кум штовха його: - пардон, мусьє кабан! Вибачте, не знав, що ви – гурман. Може, ви вже захотіли в ресторан? І надів йому на голову казан… Дівчина 15. Ой, і потішили Ви нас, дядьку! Пісня «На товчку, на базарі» Дівчина 16. Дівчатонька, а давайте заспіваємо господарям, хай душа ласкою та добром наповниться! Пісня «Ти ж мене підманула» Господиня. Гарної знаєте. Оце послухаю і на серці веселіше. Дівчина. Тітонько, а розкажіть звідки пішов отой звичай ворожіння чи гадання на Андрія? Господиня. Розкажу. Я від старих людей чула, Андрія називають Первозваним, бо саме його та брата Симона Ісус зробив своїми першими учнями. Вони були здатні зцілювати людей. Каліки, хворі, сліпі після зустрічі з ним зцілювалися. Люди стали вірити, що саме в ніч народження Апостола Андрія можуть збутися всі бажання. Треба вірити, бо без віри гадання не має сили. Дівчата, а ви хочете знати свою долю? Дівчата. Хочемо, дуже хочемо. Обряд гадання. Циганський танок!!! Дівчина 4. А тепер побіжимо. Послухаємо під хату до дядька Петра. У нього багато дітей. Дівчина 5. А я вже ходила до тітки Мотрі під хату. Все вчувалося «сядь» та «не йди». Сидіти мені в дівках до наступного року. Хлопець. (кричить) Ой, дівчата, відпустіть мене, що хочете зроблю. Дівчина 1. А ну, відгадай загадку : «Не дід, а з бородою, не бік, а з горами, не корова, а доїться»? Хлопець: Коза! Дівчина 2. Добре, а таку: «Стоїть півень над водою з червоною бородою»? Хлопець. Калина! Дівчина 6. А ось таку : «Біле, як сорочка,Ю пухнасте, як квочка. Крил не має, а гарно літає»? Хлопець. (потирає лоба) Не знаю… Дівчина 6. Ех, ти! Це ж сніг! Хлопець. Дівчатонька, любі, не карайте мене, а краще відпустіть. Я вам хлопців приведу! Дівчина 7. Правду кажеш? Хлопець. Їй Богу, правду! Дівчина 8. Ну, нехай іде, а ми тим часом заспіваємо, вони швидше прийдуть! Пісня «Розпрягайте хлопці коней»!!! Хлопець 1. Добрий вечір вам у хаті! Хлопець 2. Доброго здоров’я! Хлопець 3. З калитою будьте здорові! Хлопець 4. З калитою золотою і присвітлим празником! Господиня. Спасибі, будьте й ви здорові! Хлопець 5. Чули ми, що в цій хаті сьогодні вечорниці. Хлопець 6. Ви нас дівчатка стрічайте з варениками смачними. Хлопець 7. Бо ми прийшли до вас з піснями голосними! (Сценка 10-А класу «Карооке») Сцена 1 «На вокзалі». (Мама проводжає доньку, передає їй здоровенні торби.) Мама: Дивись, Доцю! Отут супчик, котлетки, салатик, ти ж в мене така худенька! Ти ж в потязі перекуси, поспи, а завтра дай їм усім жару!!! Милася: Та, що ви, Мамо! Мама: Кохточку оцю одягни, це бабка Параска свою дала – бачиш, яка ярка! Тебе ж Кондратюк одразу помітить!!! Милася: Та, що ви, Мамо! Не бійтеся, Я не розгублюся. Буду робити так, як ви вчили Мама: Ми ж усім селом за тебе. Я вже всім сусідям сказала. Будемо голосувати тільки за тебе!!! Милася: Та, що ви, Мамо! Як Бог покаже... Мама: Ну, Бог, то Бог, а перестрахуватися не завадить. Ось, тримай. (дає гроші). 200 гривень,оце дід Панас від пенсії відстебнув, а це тітка Параска у капусті знайшла, ну, а це - ми з батьком по “Вестерн-Юніон” отримали.. Милася: Та, що ви, Мамо! Що мені з ними робити? Мама: Як що? Роздаш там на майдані людям! Вони ж голосують, їм треба допомагати!!! Милася: Та, що ви, Мамо! Я не знаю... (Під мелодію ламбади виїжджає потяг з людей. Мати підштовхує Миласю, вона чіпляється за останнього і під музику потяг робить кілька кіл по сцені. Музика зупиняється, потяг їде далі, Милася лишається посередині сцени. Мимо проходять люди, вона намагається щось в них спитати, та не встигає).
Милася: Е-Ее... (Її всі штовхають, не помічають. Милася тупочеться по сцені, поки не втикається у табличку “Караоке на Майдані”, сідає на клунки під табличкою, дивиться на великий годинник, на якому 05:00, зітхає полегшало) Милася: Фу, ледь не спізнилася! Треба ж прикраситися... (Дістає з клунок кофту, одягає на себе, дістає буси і теж одягає . І знову сідає на клунки. Стрілка годинника переходить на 9:00. З’являється хлопець з друзями). Віталій: О, хлопці, та ми ще рано зовсім! (помічає Миласю, яка привітно йому посміхається)Ти диви... Ну, так що, підемо ще на каву? Я пригощаю.(Хлопці йдуть). (Стрілка годинника переходить на 11:00. Збирається натовп. З’являється Кондратюк.) Пісня І. Кондратюка « карооке на майдані, гра для тих , хто любить спів..» ( Всі аплодують і підстрибують, щоб їх помітили. В останній момент з’являється Віталій. Нахабно протискується через натовп і вилізає вперед поруч з Миласею та її клунками). Кондратюк: Ну, що ж! Співаємо складну українську пісню “А мій милий вареничків хоче”. Наша Ненька Україна багата на гарні голоси. У неї дуже талановиті діти! Кожного разу в цьому упевнююся! Боже, яка оригінальна кофточка, зараз мабуть таких і не роблять...А ну, дівчинко, заспівай! (Милася співає до слів “Навари милая”. В цей час хлопець протискується до неї і тягне мікрофон). Кондратюк: О, який прудкий хлопець! А ну, й ти заспівай... (Хлопець співає від “Навари милая, навари милая....”) Кондратюк: Ну, от, це учасники нашого фіналу. Любі глядачі, аплодуйте, та давайте гроші і вибір буде вірним! Дівчинко, як тебе звати? Милася: Милася! Я з селища Дніпровського. Я заспіваю вам улюблену пісню нашого села, її навіть собаки люблять, цю пісню «Я шукала милиго». (Співає та збирає гроші) Кондратюк: Добренько. А тепер ти, хлопче. Тебе як звати?І звідкіля ти такий гламурний до нас приїхав? Віталій: Мене звати Веталь, я з КПК! Я буду співати про два дубки... (Співає та збирає гроші. Пісня зупиняється, він вклоняється і передає капелюх Кондратюку. Той звішує обидва капелюхи.) Кондратюк: Так, тут чотириста гривень, і тут так само чотириста. Ну, що ж, доведеться вам їхати удвох. Це вперше на нашій передачі! Дует Милася з селища Дніпровського та Вєталь з КПК! О, так я ще не запитав, чи ви хочете? Милася: Так!!! (з захопленням) Віталій: Ну, так! (трохи з висока) Кондратюк: То зустрічайте нашу незрівняну ведучу, Наталка Могилевська!!! Виходе Могилевська. Всі аплодують, ахають, тягнуть руки. Вона “вся в собі зірка”. Пісня Н.Могилевскої «Я самая, ты самая, мы самые лучшие» Могилевська: Так, кого тут выбрали? Ну, че? За мной! (Могилевська уводить пару, всі інші так само розходяться. На сцену виходять дівчата з вішалками, на яких висить різний одяг. З’являється Модел’єр і знов виходе трійця). Милася: Боже мій, скільки тряпок!!! У нас в магазині і не було такого ніколи!!! Могилевська: Так, девонька, сейчас будем выбирать вам одежду. Милася: О, а можна я буду в оцій прекрасній кофтинці, яку мені баба Параска зшила?! Могилевська: Так, з тобою, люба, все зрозуміло. (повертається до хлопця) Подивимось... Віталій: Я б хотів таке стильне, хіпове, щоб я був у ньому як зірка... Могилевська: Так, з цим теж все зрозуміло... Милася: (дивиться на Віталія)Ой, а ціпок який! Ну, як в мого Сірка, тільки товстіше буде.. Могилевська: Мда-а! Важкий випадок... Віталій: І туфлі не хочу, хочу кросівочки, щоб були зручні та м’які. Могилевська: Так, треба щось робити, а хто знає що? Може, зробити з них Ромео та Джульєтту? Або богів? А може... Могилевська: Так, ну стиль мы вам выбрали, теперь надо и по городу погулять. Кстати, можете что-то близким передать. Милася: Мамо, мамо! Я пройшла, я дуже рада! Скажи Андрію, що він програв і тепер весь тиждень буде вигрібати двір замість мене. Також я хочу передати своє дякую бабі Парасці за цю гарну кохточку!!! Віталій: Привіт, Україна! Я дуже радий, що я в Шансі!!! Я виграю! Я дуже класний хлопець! Голосуйте за мене!!! Могилевська: Достаточно. Теперь танцы, танцы, танцы. Ха-ха-ха, как я это люблю! (Виходе Хореограф). Могилевська: Так, это наш гений. Она меня учила. Она и корову танцевать научит… Милася: А мене і не треба вчити! Я й сама вмію! Знаєте, як ми на танцюльках вовтузимося. Ви і не уявляєте! (показує) Хореограф: Це безпросвітно, але я готова вислухати пропозиції (Починає танцювати з ними). Могилевська: Достаточно. Тепер в салон красоты. (Підходять до таблички ”Салон краси” з ліхтарями.) Милася: Матір Божа! Це ж скільки лампочок пішло, щоб таку красу зробити?!!! Могилевська: Ну, че стоим? Пошли внутрь... Милася: Як тут добре!!! Світло, тепло, чисто. В нас таке у сільраді буває, коли начальство приїжджає!!! Віталій: Привіт! Я Віталій з КПК! Я виграв караоке на Майдані! Я переможець!!! Візажист: О, який чудовий хлопець!!! Милася: Скільки у вас тут баночок! І як ви не плутаєтеся. В нас з мамою тільки один шампунь, і те ми його весь час з олією плутаємо!!! Візажист: О, який чудовий хлопець!!! Я вже бачу яким він буде. Дайте мені волю і я його перетворю!! (Забирає хлопця під руку, Милася йде сама). Могилевська: Дорогие зрители! Представляем вам прекрасную пару! Кондратюк: Талановиті діти нашої України, чудо голоси молоді. Тільки для вас у свято Андріївських вечорниць Милася з селища Дніпровського, Віталій з КПК та старопластунський курінь “Музичари”! Пісня “Соловей”. Господиня. А чи знаєте ви, що давньою українською традицією було гостре слово усмішки? А ну, хто першим почне розповідати? Виступи 8-9 класів з гуморесками та небилицями! Пісня «Сіла птаха» Господиня. Дівчатка, наша калита спеклася! Подивіться, яка вона кругла, запашна, красою і теплом засяяла на всю світлицб, оселю звеселила! Дівчина1. Ой, калита, калита Із чого ти вилита? Дівчина 3. Ой, я з жита сповита. Дівчина 2. Ой, я сонцем налита. Дівчина 4. Для красного цвіту, По білому світу! Дівчина 5. Мерщій калиту кусати. Хто буде Коцюбинським, а хто Калитинським? Кусають калиту. Ведуча. Ми гуляли, веселились. Усім весело було. Ведучий. Вечорниці завершились І, здається, все пройшло. Ведуча. Ні, так просто не проходить, В серці струночка бринить. Про Андріїв – вечір спогад Разом. В нашім серці буде жить!!! |
